Звук [Р] - правильна артикуляція та види порушень вимови

Наше мовлення являє собою складний процес. Центральним механізмом є головний мозок, він управляє діяльністю периферичних органів мовлення, до яких відносяться органи слуху, дихання, голосу, звуковимови. Рухи  мовленнєвих органів, що утворюють звук, називаються артикуляцією. В артикуляції беруть участь щелепи, зуби, губи, язик, тверде і м'яке піднебіння, порожнини рота, зіву та носа.

 Яка ж правильна артикуляція звука [Р]?

• губи набувають положення наступного голосного звука;
• зуби злегка розкриті;
• широкий кінчик язика піднятий до верхніх альвеол та вібрує в інтенсивному струмені повітря;
• бічні краї язика стискаються з верхніми кутніми зубами;
• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові зв'язки вібрують. 

Причини порушень вимови звуків [Р] та [Р’].

Чому відбувається так, що одні діти звук [Р] вимовляють вірно, а інші або ж зовсім не вимовляють, або роблять це не правильно. Це залежить  від наступних чинників:

1. Наслідування іншим членам сім'ї.

2. Недоліки будови або розвитку мовленнєвого апарату

а) язик занадто товстий або недостатньо рухливий через слабкість м'язів;

б) дуже високе і вузьке тверде піднебіння, а тому кінчику язика важко круто загнутися вгору і щільно притиснутися до нього;

в) язик дуже вузький і пропускає повітря з боків;

г) коротка вуздечка.

3. Не вимовляється внаслідок слабкого видиху.

4. Ураження язика внаслідок паралічу, пухлин і т.д., його нерухомість або малорухливість.

Ротацизм. Види ротацизмів.

Порушення вимови звука [Р] - один із самих розповсюджених і важких для корекції дефектів звуковимови.

РОТАЦИЗМ (лат. rhotacismus, від грецької букви «ро») порушення вимови звуків (фонем) [р] і [р’]. Порушення може виражатися в спотворенні звуків, відсутності їх або заміні іншими звуками. 

Типові форми ротацизму:

• відсутність звука [р] (корова - коова, рука- ука). 
• ротацизм велярний (лат. velum - м'яке піднебіння) (корінь язика зближується з  нижнім краєм м'якого піднебіння, проходячи через щілину між язиком і м'яким піднебінням, струмінь повітря, що видихається, викликає вібрацію піднебіння, викликаючи додатковий шум і дефектне звучання [р] та [р’], так зване велярне [р];
• ротацизм увулярный (лат. uvula - язичок). Вимова [р] і [р’] спотворюється за рахунок вібрації тільки маленького язичка. Ця форма дефекту також називається горловим [р]; 
• ротацизм бічний (спотворення вимови [р] чи [р’], (бічне [р]), коли при артикуляції звуків вібрує не кінчик язика, а його бічний край. Бічний ротацизм часто виникає з причин органічного характеру, тобто через анатомічні особливості або дефекти артикуляційного апарату (язика, під'язикової вуздечки, піднебіння, зубів). При бічному ротацизмі замість [р] може вимовлятися поєднання звуків [р] і [ль] - [рль].); 
• ротацизм білабіальний (синоніми: лабіальний, губний, двогубний). Спотворення [р] і [р’], при якому звук утворюється за рахунок вібрації губ. При білабіальному ротацизмі виходить звук, схожий на [прр], так зване кучерське [р]; 
• ротацизм одноударний (проторний). Дефект, пов'язаний з тим, що при правильному місці утворення звуків [р] і [р’] передній край язика тільки одноразово торкається альвеол, періодичні ж коливання відсутні. При одноударному ротацизмі звук [р] може бути схожий на [д], також не вдається вимова довгого, вібруючого [ррррррр]); 
• ротацизм щічний – це порушення вимови звуків [р] і [р’], при якому струмінь повітря, що видихається, проходить між щоками і краями язика, викликаючи вібрацію однієї або обох щік; 
• ротацизм інтердентальний (міжзубний). Порушення звуковимови [р] і [р’], яке викликане положенням язика між зубами; 
• ротацизм лабіодентальний – спотворення [р] і [р’], викликане утворенням звука між нижньою губою і верхніми зубами (різцями) або верхньою губою і нижніми зубами;
• ротацизм ларингеальний (горловий). Проявляється при екстрапірамідних захворюваннях або викликається тріщиною піднебіння, звуки [р] і [р’] виникають за рахунок коливання стиснутих неправдивих складок або сильно зімкнутих голосових складок;
• ротацизм назальний – це дефектна вимова [р] і [р’] обумовлена коливаннями між задньою площиною м'якого піднебіння і задньою стінкою глотки. Назальний ротацизм виникає при неповному піднебінно-глотковому затворі (при вродженому вкороченні м'якого піднебіння); 
• ротацизм фарингеальний (глотковий). Дефектна вимова [р] і [р’], обумовлена утворенням схожого на [р] хриплого звука між коренем язика і задньою стінкою глотки; 
• гугнява вимова [р]. Корінь язика утворює змичку з м'яким піднебінням і видих відбувається через ніс; 
• заміна твердого [р] м'яким [рь] (корова – корьова, рука - рюка);
• параротацизм, заміна [р] на [в]. Звук [р] вимовляється губами без вібрації (рука - вука, паровоз - павовоз);
• параротацизм, заміна [р] на [д] (рука - дука, рама - дама);
• параротацизм, заміна [р] на [и] (рука - иука, риба - ииба);
• параротацизм, заміна [р] на [г] (рука - гука, паровоз - паговоз); 
• параротацизм, заміна [р] на [л] (рука - лука, риба - либа); 
• параротацизм, заміна [р] на [л’] (рука - люка);
• параротацизм, заміна [р] на [й] (рука - юка, риба - їба).

Серед усіх звуків української мови звук [р] найбільш складний за утворенням, так як потребує точних рухів різних частин язика. Звідси і така різноманітність порушень.