Завдання батьків – вчасно помітити труднощі, які відчуває малюк, розібратися в цій проблемі, встановити причину його невдач і допомогти. Часом батьки самостійно не можуть з цим впоратися, і тоді доводиться звертатися за допомогою до фахівців: психологів, нейропсихологів, педагогів, логопедів, дефектологів, лікарів. Важливо вчасно виявити проблему і звернутися до хорошого фахівця, доки вона (проблема) ще не набула серйозних масштабів, тому що чим довше вона існує, тим складнішим і важчим буде її усунення. А часом виправити ситуацію буває і неможливо.
Дорослим треба засвоїти просту істину: дитину необхідно сприймати як співрозмовника з моменту її перебування в утробі матері. Дуже важливо якомога більше говорити з малюком, навіть тоді, коли він ще не навчився відповідати. Необхідно розуміти, що дитина запам'ятовує те, що і як говорить дорослий. Саме мовленням дорослих поповнюється активний і пасивний словниковий запас, а в подальшому і зв'язне мовлення дитини.
Мовленнєві проблеми – це «бич» нашого часу. Варто насторожитися, якщо дитина приблизно до 1 року 2 місяців не повторює за дорослим склади і односкладові слова («ба», «так» і т. п.), у малюка відсутні звуконаслідування, якщо в 2 роки малюк не будує самостійно речення з двох слів. Потрібно бити тривогу, якщо дитина в 2 роки і 6 місяців не будує речення із трьох-чотирьох слів.
В останні роки різко збільшилася кількість дітей із затримкою мовного розвитку та з різними мовними порушеннями. Затримка мовного розвитку і різні порушення мовлення можуть виникати внаслідок недорозвитку або ураження мозку, а також центральної нервової системи у внутрішньоутробному періоді, у момент пологів або після народження. Факторами, що призводять до подальших проблем у розвитку, є:
• загроза викидня під час вагітності; тривалий токсикоз; перенесені вагітною простудні та інфекційні захворювання;
• прийом ліків, які протипоказані під час вагітності;
• наявність у вагітної хронічних захворювань;
• наявність шкідливих звичок (тютюн, алкоголь, наркотики);
• гіпоксія плода; стрімкі або навпаки затяжні пологи;
• недоношеність плоду або навпаки;
• несумісність крові матері і плода;
• асфіксія; травма під час пологів;
• внутрішньочерепний тиск; внутрішньочерепні крововиливи;
• ряд інфекційних захворювань, перенесених дитиною до двох років;
• черепно-мозкові травми та ін.
У виникненні мовленнєвих порушень велику роль відіграє і соціальний фактор: правильне мовне оточення дитини та наявність сприятливої психологічної обстановки. Звичайно, знайдуться такі мами, які скажуть: «Так у мене половина з перерахованого списку відзначається, і нічого дитина нормальниа!» У такому разі їм дуже пощастило, або вони не бачать проблем, або не хочуть їх бачити, чи побачать їх пізніше.
У розвитку мовної функції дитини виділяють три критичних періоди. У ці періоди дорослим необхідно бути особливо уважними до дітей.
Перший період (1 – 2 роки), коли формуються передумови мовлення і починається мовленнєвий розвиток, закладаються основи комунікативної поведінки і її рушійною силою стає потреба у спілкуванні. У цьому віці відбувається найбільш інтенсивний розвиток коркових мовних зон, критичним періодом якого вважається вік дитини 14 – 18 місяців. Будь-які, навіть ніби незначні чинники, діючі в цей період, можуть відбитися на розвитку мовлення дитини.
Другий період (3 роки), коли інтенсивно розвивається зв'язне мовлення, відбувається перехід від ситуаційного мовлення до контекстного, що вимагає більшої узгодженості в роботі центральної нервової системи (мовнорухового механізму, уваги, пам'яті, довільності тощо). Деяка неузгодженість, що виникає в роботі центральної нервової системи, в нейроендокринної і судинній регуляції приводить до зміни поведінки, спостерігається упертість, негативізм і т. д. Все це визначає більшу вразливість мовленнєвої системи. Можуть виникнути заїкання, мутизм, відставання мовленнєвого розвитку. Дитина відмовляється від мовного спілкування, з'являється реакція протесту на завищені до неї вимоги дорослих.
Третій період (6 – 7 років) – початок розвитку письмового мовлення. Зростає навантаження на центральну нервову систему дитини. При пред'явлення завищених вимог можуть відбуватися «зриви» нервової діяльності.
Немає коментарів:
Дописати коментар