Методики роботи з дітьми з РАС

    Головна проблема дітей з аутизмом – часто не просто відсутність мовлення при повному збереженні мовного апарату, а відсутність необхідності нею користуватися для спілкування з іншими, бо останньої потреби через діагноз просто немає. Тому робота логопеда з дітьми-аутистами полягає в розвитку цього прагнення та навчанні дитини правильно використовувати цей природній інструментом комунікації.
 Попри те, що аутизм у дітей проявляється по-різному і двох однакових дітей з РАС в природі не існує, все ж корекційний вплив має охоплювати всі сфери розвитку конкретної дитини – просто з більшим акцентом на сфери з дефектом.
    Річ у тому, що розлад аутистичного спектра – стан, що зачіпає комплекс патологій розвитку дитини – від когнітивних функцій головного мозку до фізичного відставання в розвитку.
  Тому при корекції важливий комплексний підхід, при якому з дитиною працює ряд педагогів – логопед, дефектолог, психолог і т.д. – допомагаючи один одному.
 Оскільки аутизм – явище складне і багатогранне, у світі існують і застосовуються безліч корекційних методик для людей з аутизмом. Крім того, аутизм є предметом активного вивчення з боку наукового співтовариства, і в міру отримання нових результатів різноманітних досліджень кількість корекційних методик природним чином збільшується.
  Сьогодні я не ставлю собі за мету детально описати всі наявні корекційні методики – це дуже широка тема, що межує з нескінченністю. Ми розглянемо основні речі, які треба знати про корекційні методики кожному з членів КППС.

АВА (Applied Behavior Analysis) – прикладний аналіз поведінки
   В її основі — позитивне підкріплення “правильної” поведінки. Правильна — це не та, яка влаштовує батьків, а та, яка допомагає дитині адекватно реагувати на стимули навколишнього світу, зокрема спілкуватися з іншими людьми.
 Мета ABA – підвищення рівня бажаної поведінки та зниження рівня небезпечної або проблемної поведінки, яке може заважати навчанню та ефективній соціальній взаємодії. ABA-терапія використовується для поліпшення мовних і комунікативних навичок, уваги, пам’яті та академічних навичок.
 Метод ABA зосереджується на стратегіях позитивного підкріплення, що являють собою істотну підтримку дітям, які зазнають труднощів у навчанні або опануванні нових навичок.
  Також АВА-терапія займається корекцією проблемної поведінки, яка заважає нормальному функціонуванню дитини, за допомогою процесу, що має назву «функціональна оцінка поведінки».

VBA (The Verbal Behavior Approach) – вербально-поведінковий підхід
   Побудований на дослідженнях, що належать до сфери прикладного аналізу поведінки, і теорії вченого-біхевіориста Б.Ф. Скіннера. VBA розвиває здатність дитини навчатися функціональної мови. З точки зору підходу VBA, експресивний бік мови включає:
1. Навичку вираження прохання, яка є найважливішою навичкою, тому що їй передує мотивація, а в результаті дитина отримує бажане.
2. Навичку позначення предметів: назвати те, що дитина бачить, чує, нюхає, відчуває, смак чого відчуває.
3. Наслідувальну навичку – повторити почуті слова (відлуння).
4. Інтравербальну навичку – це вміння відповідати на запитання.
Також вербально-поведінковий підхід розглядає невербальні навички дитини. Навчання починається з опанування навички вираження прохання.

TEACCH – це методика структурованого навчання з опорою на візуальну підтрику.
Основні цілі навчання:
1. Максимально розвинути незалежність дитини.
2. Допомогти дитині ефективно взаємодіяти з іншими.
3. Збільшувати і розвивати інтелектуальні навички, шкільні вміння та індивідуальні здібності.
4. Стимулювати генералізацію навичок (усі нові навички, які дитина може максимально часто й ефективно використовувати в різних ситуаціях удома, в садку, школі).
5. Розвивати почуття себе, розуміння себе (розвиток емоційної сфери).

Робота з дітьми проводиться в таких сферах: імітація; сприйняття; велика моторика; дрібна моторика; координація очей і рук; елементарна пізнавальна діяльність; мова; самообслуговування; соціальні відносини. Основна вікова група – 3–14 років (з мовним розвитком, який відповідає 5-річному віку).


DIR/Floortime («Ігровий час»)
 Методику розробив у 1979 році спеціаліст із корекції аутизму, американський професор психології Стенлі Грінспен.
  Флортайм означає розвиток дитини на її умовах (floortime з англ. “час на підлозі”). Дорослий грається з дитиною, аби навчити її новому в звичному середовищі. Тобто методика Floortime/DIR навчає через позитивні стосунки із дорослими, які приєднуються до гри на умовах дитини.
  Концепція DIR і методика Floortime базуються на припущенні про те, що, працюючи з емоційними, або афективними, проявами, ми можемо позитивно впливати на базові здібності, відповідальні за відносини, мислення та спілкування.
Методика Флортайм має три принципи дії.
Ø Перший принцип – це спостереження та слідування за дитиною в ролі партнера, а не вчителя.
Ø Другий принцип – підлаштування до ініціативи дитини, приєднання до її інтересів чи гри. Граючись, дорослий налагоджує з дитиною емоційний зв’язок.
Ø Третій принцип – це навчання дитини у грі нових способів вирішення тих самих задач.
Методика просуває дитину дев’ятьма сходинками емоційного розвитку:
1. Навчання дитини самоконтролю.
2. Встановлення емоційного зв’язку з дорослим.
3. Формування і розвиток навичок спілкування.
4. Навчання дитини вирішувати соціальні завдання в незвичайній ситуації.
5. Розвиток емоційного, логічного та абстрактного мислення.
6. Розвиток самосвідомості та навичок самооцінки.
7. Формування мотивів до навчання та спілкування.
8. Формування у дитини системи цінностей.
9. Побудова власного Я дитини.


Стратегія «Розвиток спільної уваги» 
  Поняття «спільна увага» застосовують тоді, коли дві людини одночасно зосереджуються на одному об’єкті або діяльності, або один на одному. Обмін діями (певна діалоговість) є фундаментальною (базовою) властивістю в галузі комунікації і соціальної поведінки, але у дітей з аутизмом ця здатність не розвивається автоматично. Нездатність виявляти спільну увагу може бути одним з найраннішніх показників, які батьки помічають у дітей з аутизмом. Механізм спільної уваги діє з 9-ти місячного віку (Scaife and Bruner, 1975) і свідчить, що обидві людини дивляться на той самий предмет, і, значить, сприймають один і той самий предмет. Вважається, що ефективно розвивати спільну увагу у дітей до 5 років, що сприятливо позначається на становленні комунікативних умінь і здатності до міжособистісних контактів. Способи розвитку спільної уваги – через жести, затримку підказки, міміку тощо. Особливо зростає ефект від цього напряму розвитку, коли фахівці і батьки об’єднують зусилля, так як домашні умови надають додаткові і широкі можливості для розповсюдження здатності до спільної уваги, над якою працюють фахівці. Спільна уваги може бути сформована протягом короткого періоду часу, і більшість дітей з аутизмом здатні оволодіти цим вмінням
   Комунікативна система обміну картинками (Picture Exchange Communication System – PECS) – форма допоміжної альтернативної комунікації. Використовується як допоміжний засіб для комунікації у дітей з аутизмом та іншими порушеннями розвитку. PECS використовується особами різних вікових категорій, від дошкільників до дорослих, що мають мовленнєво-комунікативні, когнітивні та моторні труднощі. Комунікативна система обміну картинками розроблена 1985 року американцями Andy Bondy та Lori Frost із залученням педагогів, соціальних працівників та членів родин як допоміжний засіб навчання ініціювати соціальну взаємодію для дітей і дорослих з аутизмом та іншими комунікативними труднощами.
  PECS швидко набула визнання і поширення світом саме через компонент ініціації комунікації. Її застосування не вимагає складних та (або) дорогих матеріалів, оскільки використовуються друковані символьні, фотографічні, мальовані картки. PECS розпочинається з навчання дитини віддавати педагогові (партнерові по комунікації) картку із зображенням бажаного предмета, а, натомість отримувати сам предмет, який і є винагородою. Після засвоєння кроку спонтанного обміну картинки на бажаний предмет, PECS навчає розрізняти символи та конструювати прості речення. Пізніше дитина оволодіє навичками застосовувати PECS для відповідей на запитання та коментаріїв. Комунікативні дошки – набори візуальних зображень – фотографій, символів, слів, фраз (або їх поєднання), що організовані по темах. Ці дошки можуть бути різного розміру й формату, з різним лексичним змістом, в залежності від виду діяльності та ситуації, де вона використовується. Вибір і впорядкування символів на дошці відбувається таким чином, щоб мотивувати учня до спілкування та сприяти покращенню функціональної комунікації. Вихованці можуть використовувати комунікативну дошку як статичний дисплей, з якого зручно вибирати зображення й конструювати з них повідомлення.
Основні переваги використання системи PECS:
1. це програма яка дозволяє швидко придбати базові функціональні навички комунікації;
2. за допомогою дан ої системи можна якнайшвидше навчити дитину проявляти ініціативу і спонтанно промовляти слова, аніж за допомогою навчання найменування предметів, вокальної імітації;
3. за допомогою PECS спілкування дитини з оточуючими людьми стає більш доступним, і таким чином, стає можливим узагальнення набутих вербальних навичок.


Найбільш ефективними є методики раннього втручання
  Чим раніше буде визначено (або, якщо завгодно, діагностовано) особливості дитини, тим на кращий результат корекції можна сподіватися.
  Перше дослідження на цю тему було проведено в США професором психіатрії та поведінкових наук Саллі Роджерс не так давно – у 2012 році. Воно показало, що раннє втручання нормалізує мозкову активність аутичних дітей віком 18 місяців. У ході дослідження, опублікованого в Журналі Американської академії дитячої та підліткової психіатрії під назвою «Раннє поведінкове втручання пов’язується з нормалізацією мозкової активності у дітей з аутизмом молодшого віку», з’ясувалося, що діти, які отримували певну терапію втручання, демонстрували більшу мозкову активність, коли дивилися на обличчя, а не на предмети, тобто проявляли реакцію, типову для здорових дітей, які брали участь у дослідженні, і протилежну реакції тих аутичних дітей, які отримували лікування за допомогою інших видів втручань.
  За оцінками Центрів з контролю та профілактики захворювань США, кожній одній дитині з 88 народжених нині дітей буде пізніше діагностовано розлад аутистичного спектру. Ознаки цього розладу розвитку включають стійкий дефіцит соціальної комунікації та зв’язків, повторюваний та обмежений набір інтересів, який формується в ранньому дитинстві та впливає на повсякденне функціонування.
 Денверська Модель, що являє собою комплексний підхід до раннього поведінкового втручання для дітей з аутизмом у віці від 12 до 48 місяців. Програма включає в себе навчальний план розвитку, що визначає навички, яким дитині необхідно навчитися по досягненню певного віку, а також набір навчальних процедур, що використовуються для викладання цього матеріалу. Цей навчальний план не прив’язаний до конкретного середовища навчання: він може бути реалізований командою терапевтів та/або батьками, у форматі групових або індивідуальних занять, як в амбулаторних умовах, так і вдома.
  Розробили Денверську Модель раннього втручання психологи Саллі Роджерс і Джеральдін Доусон, кандидати наук, в якості розширеної і доповненої версії Денверської Моделі (Denver Model). 
Її основні характеристики включають:
· Натуралістичне застосування поведінкової аналітичної стратегії
· Орієнтацію на нормальну послідовність розвитку
· Глибоку і всебічну участь батьків
· Фокус на міжособистісному обміні і позитивних емоціях
· Загальні заняття спільною діяльністю
· Навчання мови і комунікації в рамках позитивних взаємин
  Denver Модель включає в себе деякі принципи АВА, такі як розчленування завдання на маленькі кроки, навчання кожному кроку послідовно, та не припустимість дискретних випробувань. Він також підкреслює відносини терапевта з дитиною, які побудовані на грі, та в інтересах дитини. Це може передбачати, що терапевт може з дитиною лежати на підлозі і стукати об землю руками й ногами, а не тільки спілкуватися з нею через картки на столі.


  Дуже часто саме логопед стає тією ланкою, яка «збирає» всі пазли в єдину картинку психофізіологічного розвитку дитини, визначає місце «де поламалося» і працює над усуненням пошкодження. Однак слід пам’ятати, що логопед не всемогутній і на частину проблем у дитини з аутизмом вплинути не може. Так, при наявності фізичних патологій головного мозку (травми, наприклад) або недорозвиненості окремих його ділянок, навіть «золотий» логопед без медичного та психологічного втручання мало що може.
  До того ж без тренувань і закріплення матеріалу вдома з батьками в побутових ситуаціях (за столом, на дитячому майданчику або в гостях у бабусі) будь-яке втручання буде малоефективним або результати будуть короткостроковими.
   Відштовхуючись від вищесказаного, можна зробити висновок, що «палички-виручалочки» існують для аутистів різних вікових категорій, але їх вибір і застосування – це винятково індивідуальна робота, що вимагає від фахівців граничної уваги і кваліфікації, а від батьків – терпіння й наполегливості, оскільки кожна корекційна методика передбачає регулярні та постійні зусилля з боку всіх, хто оточує вашу дитину і щиро бажає їй щастя.

Немає коментарів:

Дописати коментар