Я розповім чим займаюся я. Знову і знов у себе в кабінеті чи в моніторі ноутбука, я бачу цікаві і веселі обличчя, інколи вони сумні і похмурі. Я зустрічаю емоційних, жвавих і енергійних малюків, але і бувають ті, які гніваються і навіть бояться. І просто одразу перейти до виставлення звуків буває важко.
В першу чергу я проявляю інтерес, і в ніякому разі не "для галочки" бо так вчили. Він справжній і живий, я розпитую про те що цікаво дітям, чим вони живуть, які у них мрії і бажання. Хто їх улюблений герой і чесно признаюся, якщо не знаю хто такий Макфлай, Скай чи хто інший, але хочу від них почути і щоб мені розповіли про цих героїв. Мені цікаво чи діти хочуть зараз бути тут, зі мною, і чи знають навіщо до мене прийшли. Я вкотре переконую, що не лікар і уколів у мене нема.
Після того як пробудована довіра, закладений фундамент до роботи, я починаю працювати із особистістю дитини, її вподобаннями, мотивацією і небажанням, коли виникають перші складності. А коли діти проявляють інтерес до мене, тоді і про себе їм розповідаю.
Моє заняття, це впершу чергу живе спілкування, двох рівних між собою людей, просто одна, ще тільки вчиться, а інший може трішки в чомусь допомогти. Але признаюся чесно і кожен мій маленький клієнт, є великим вчителем.
Основне в цьому процесі, після того як поставив звук ( інколи тут треба не так і багато часу) дати віру дитині в те, що вона може, підтримати її і показати, що в неї справді виходить. Також часто треба показати це її батькам і тоді буде повне завершення процесу. Адже якщо нема закріплення правильної вимови звуків і слів в дома, нема віри в свою дитину тому і не буде результату.
Автор думок: Іван Пасічник
https://www.facebook.com/profile.php?id=100006777317029
Немає коментарів:
Дописати коментар