Вправи та прийоми для розтягнення під'язикової вуздечки

 

Якщо під'язикова вуздечка не є анатомічно короткою настільки, що потребує хірургічної корекції (френотомії/френулопластики), регулярні артикуляційні вправи та міофункціональні вправи можуть покращити її еластичність і збільшити амплітуду рухів язика. Водночас важливо пам'ятати: вправи не можуть "подовжити" вуздечку, вони лише сприяють її поступовому розтягненню та покращують рухливість язика.

Нижче зібрані найефективніші вправи, які часто використовують логопеди.

Пригоди промінчика

 

Автор Ольга Артамонова

Артикуляційні вправи для розтягування під'язикової вуздечки

"Конячка"

Посміхнутися, відкрити рот. Поклацати кінчиком, як коники клацають копитами. Рот при цьому широко відкритий, кінчик язика широкий (не витягнутий і не загострений). Слідкувати за тим, щоб він не загортався в середину, а нижня щелепа залишалася непорушною. 

Артикуляційна відеогімнастика І частина

Артикуляційна відеогімнастика ІІ частина

Артикуляційна відеогімнастика ІІІ частина

Артикуляційні казочки

ЗАВАНТАЖИТИ ТУТ

Діти, які мають різноманітні порушення мовлення, глибоко переживають свої проблеми. Багато з них стають замкнутими, дратівливими, відсторонюються від однолітків та дорослих стіною мовчання. Вже в ранньому віці у таких дітей можуть з’явитися неврози. Загальний їх розвиток уповільнюється, і без спеціального навчання вони починають помітно відставати від норми.

При постановці звуків важливу роль відіграє артикуляційна гімнастика, яка заставляє працювати всі м’язи, що приймають участь у процесі звукоутворення, робить їх більш рухливими і слухняними.

Артикуляційну гімнастику необхідно проводити як в мовленнєвих (логопедичних), так і в звичайних групах, так як у багатьох дітей спостерігається нечітка, “змазана” звуковимова, скована артикуляція, повільне переключення з одного звука на інший.

Запропоновані казкові історії допоможуть дітям справитися з деякими мовними труднощами. Обігруючи їх разом з дітьми, ви побачите, що постановка звуків пішла швидше, а діти проявляють живий інтерес навіть при виконанні дуже важких артикуляційних вправ.

І ще, дітям важко запам’ятати назви і розташування органів артикуляції. Щоб полегшити їм це, ми використовуємо ігрові прийоми, придумуємо казки і цікаві історії. Розказуючи їх, потрібно показувати дітям іграшки, ілюстрації, предметні картинки, малюнки самих дітей. Перед кожною дитиною обов’язково повинно стояти дзеркало, достатньо велике, щоб вона бачила роботу артикуляційних органів.